Міністерство освіти і науки України Львівський Національний Університет імені Івана Франка Кафедра української мови Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного «Левине серце») Курсова робота студентки 2-го курсу групи ФЛу 28 Білик Наталії Науковий керівник Сколоздра О. Р. Львів 2009 Зміст Вступ 3-6 Розділ 1. Структурно-стилістичний і семантичний аналіз антропонімної номінації осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного «Левине серце») 7-22 Таблиця частоти вживання імен, прізвищ, прізвиськ 23-26 Додатки 27-28 Висновки 29-30 Список використаної літератури 31 Вступ Ономастика – розділ мовознавства, який вивчає будь-які власні імена, історію їх виникнення, розвитку і функціонування, також поширення і структури власних імен у мові і мовленні в літературній і діалектній сферах. Порівняно з іншими науками, вона є досить молодою, а тому багато аспектів залишаються не з’ясованими. «Ономастика складається з двох основних розділів: антропоніміки – розділ лексикології (ономастики), який вивчає власні імена людей, закономірності їх виникнення, розвитку, функціонування, і топоніміки – науки про географічні назви. Також до них належать космоніми (назви зон космічного простору), теоніми (назви божеств), зооніми (клички тварин), астроніми (назви небесних тіл), хрононіми (назви відрізків часу, пов’язані з історичними подіями), ідеоніми (назви об’єктів духовної культури) та ін. Усі ці назви вивчаються спеціальною наукою ономастикою.» Однією з галузей ономастики є літературна ономастика – це розділ ономастики, що виділився в окрему наукову дисципліну, який займається вивченням специфіки онімів в художніх текстах. Поетична ономастика як і загальна ономастика входить до літературно-художньої антропоніміки. Одиницями її є літературно-художні антропоніми. Існують різноманітні аспекти ономастичних досліджень. Виділяються: описова ономастика, яка дає об’єктивний фундамент ономастичних дослідів, дає загально філологічний аналіз і лінгвістичну інтерпретацію зібраного матеріалу; теоретична ономастика, вивчає загальні закономірності розвитку і функціонування ономастичних систем; прикладна ономастика, зв’язана з практикою присвоєння імен, яка дає практичні рекомендації картографам, біографам, юристам; ономастика художніх творів, яка складає розділ поетики; історична ономастика – вивчає історію виникнення імен, і їх відображення в іменах реалій різних епох; етнічна ономастика – вивчає виникнення назв етносів і їх частин в зв’язку з іменами інших типів, еволюцію етнонімів з іменами інших типів, еволюцію етнонімів, які призводять до виникнення топонімів, антропонімів, зоонімів, зв'язок етнонімів з назвами мов (лінгвонімами). Є три школи літературно-художньої антропоніміки: Ужгород, Л. Белей; Одеса, Ю. Карпенко (найпотужніша); Донецьк, В.Калінкін. Розвиток ономастики як наукової дисципліни, можна умовно розділити на три етапи. Перший етап – це так звана «доакадемічна доба», коли створюються перші словники власних імен і з’являються наукові розвідки із зазначеної проблематики. Цей період тривав до середини 19 ст. Другий етап охоплює другу половину 19 ст. – першу пол.. 20 ст., коли з’являються академічні філологічні дослідження з ономастики. І нарешті другий етап (друга половина 20 – поч. 21ст.), коли ономастичні дослідження здійснюються поряд із філологами і спеціалістами-істориками. Координати ономастики, як галузі наукових досліджень є чітко окресленими. Поглиблення досліджень з окремих наукових дисциплін призводить до активної взаємодії між ними, особливо суміжними. На стику різних наук виникають нові наукові напрями. Саме на стику лінгвістики та історичної науки з’явилася і затвердилася ономастика. Вона має два основні вектори досліджень – лінгвістичний і іс...